Це буде не просто відгук. Хочеться не лише написати, що було класно, а описати, як саме класно все було. А починалося все як завжди... П’ятниця. Попереду три вихідних, а подіти себе нікуди. Можна, звичайно з’їздити до тещі, на городі поколупатись, перенести там що-небудь куди-небудь, але щось підламує. А тут ще дружина, єхидно посміхаючись, підкидає інформацію, що всесвітньо відома турфірма "Шалені мандри" на чолі з Сашею та Наташею пропонує похід в Карпати на Мармароси з підкоренням усіх знаменитих вершин за три дні. Карпати. Літо. Дощі. Грязюка по коліна. Розбиті лісовозні дороги. Комарі, величиною з ос; оси, величиною з корову. Романтика. Що ще потрібно для відпочинку справжньому джентльмену! Іду!
Ввечері я був на місці збору. Група чотирнадцять чоловік, не рахуючи собаки! Ого-го-го. Рюкзаки, гітара, автобус до самих Карпат і назад до Києва. Організація на висоті.
Насправді похід перевершив усі сподівання. Група підібралась ще та... Пірати капітана Моргана тихо відпочивають. І на гітарі було кому пограти, і горло подерти охочих, хоч відбавляй. По приїзді нас накрив невеличкий дощик, проте настрою він не зіпсував. Група тихим сапом, потіючи і поїдаючи на ходу місцеву чорницю, обмазуючи в чорний колір руки, та мордочки, неспішно підійшла до місця першої ночівлі. А тут і дощ ущух. Заночували на чудовій поляні з видом на гори.
Голубе Карпатське небо, туман унизу між хребтами, краплини роси на траві та квітах - ось що побачили ми, коли витягли свої заспані фізіономії з палаток під відчайдушний крик керівника Сашка : "Вставайте бісові діти, їсти пора!!!" 
. А нас чекав Наташин борщик. Що то був за борщик!!! Вдома про такий борщик можна тільки мріяти. Запах стояв такий, що мабуть і місцеві жителі в селі його чули. Наш собака перестав бігати і зачаровано водив носом. Навіть мухи перестали літати і ошаліло зиркали очицями. Дайте хоч понюхати, а краще скуштувати. Але ні! Нікому не дісталося ні краплинки. Все було з’їдено, тарілки витерто хлібом і вилизано. Смакота!!!
Поївши, напившись до схочу кави або чаю на вибір (уявляєте, в поході, виявляється, можна вибрати каву або чай), група неспішно зібралася і повільно попхалася до мети походу - гори Піп Іван Мармароський.
Тут на висоті був організатор, керівник і ідейний "вдохновитель" цієї авантюри Сашко. Маршрут було розроблено таким чином, що основна його частина проходила по гірських стежках. Болота і грязюки майже не було. Чудові краєвиди, струмки з кришталево-чистою водою, вікові дерева, порослі м’яким зеленим мохом камені - ось, що нас чекало.
А на ночівлю група підійшла до невеличкого озера під самою горою. Викупавшись у холоднючій воді (у мене ледь серце не стало), ми розгорнули намети, славно повечеряли і тільки-тільки взялися за гітару, як тут пішов дощ. Що то був за дощ!!! Лило, як з відра. Блискавка декілька разів ударила, здавалось зовсім рядом. Дівчата присідали і пищали. Хлопці поробили кам’яні морди і зиркали один на одного зляканими очицями. Нам, типу, боятись нічого, ми і не таке бачили.
Восьмеро самих відчайдушних, а може самих наляканих забилися в один з наметів і почали горланити пісні під гітару. Концерт продовжувався до двох годин ночі і супроводжувався дощем і громом з блискавкою. Потім все стихло. Ми комфортно переночували. Ніхто не намок і не замерз до смерті. Зранку нас підняв шалений вітер. Це був той самий вітер, що поламав дерева в деяких містах і селах Івано-Франківської області та познімав з будівель дахи. Про це потім по телевізору показували. А ми тільки трішки злякалися. Завдяки правильному розташуванню табору ні один намет не було навіть пошкоджено.
Наступний день почався з екстріму - ми вирішили піти в лоб на Піп Іван. Керівник тільки мило посміхнувся і, десь на середині сходження, ми зрозуміли чому. Це тобі не на п’ятий поверх вийти. Але ми вийшли. Всі вийшли і без втрат!!!
А далі по кордону між Україною та Румунією. Прямо по нейтральній полосі. Ви ходили коли-небудь по нейтральній полосі?! Так отож. Зліва наші прикордонні стовпи, справа - Румунські! А ми на нейтральній полосі. "А на нейтральной полосе цветут цветы необычайной красоты."
Спустились ми в село під вечір, викупались в чистій гірській річці, сіли в автобус і поїхали до Києва з твердим наміром повернутись сюди ще не один раз.
РОБИМО ВИСНОВОК. Правильна організація походу, вірно вибраний маршрут, точно складена розкладка продуктів, майстерність у приготуванні їжі (шеф-повар хорошого ресторану просто песик у порівнянні з Наташею, особливо в умовах походу), чудова компанія - робить туристичний похід навіть в самих складних умовах просто казкою, де кожен учасник отримує масу позитивних емоцій. Такі походи запам’ятовуються на все життя і викликають бажання ходити ще і ще. Тож, якщо у Вас ще є шило в одному місці і Вам не лінь відірвати це місце від телевізора, щоб отримати масу позитива, а не тупої реклами, виходьте на "Шалені мандри". Не пожалкуєте!!!
Автор: Пустовіт Міша
