Це буде не просто відгук. Хочеться не просто написати, що було класно, а описати, як саме класно все було. А починалося все просто. П"ятниця. Попереду три вихідних, а подіти себе нікуди. Можна, звичайно з"їздити до тещі, на городі поколупатись, перенести там що-небудь куди-небудь, але щось підломує. А тут ще дружина, єхидно посміхаючись, підкидає інформацію, що всесвітньо відома турфірма "Шалені мандри" на чолі з Сашею, та Наташею пропонує похід в Карпати на Мармароси з підкоренням усіх відомих вершин за три дні. Карпати. Літо. Дощі. Грязюка по коліна. Розбиті лісовозні дороги. Комарі, величиною з ос; оси, величиною з корову. Романтика. Що ще потрібно для відпочинку справжньому джентльмену! Іду! Ввечері я був на місці збору. Група чотирнадцять чоловік, не рахуючи собаки! Ого-го-го. Рюкзаки, гітара, автобус до самих Карпат і назад до Києва. Організація на висоті.
Насправді похід перевершив усі сподівання. Група підібралась ще та... Пірати капітана Моргана тихо відпочивають. І на гітарі було кому пограти, і горло подерти охочих, хоч відбавляй. Хоч по приїзді нас накрив невеличкий дощик, проте настрою він не зіпсував. Група тихим сапом,потіючи і зжираючи на ходу місцеву чорницю,обмазуючи в чорний колір руки, та писки, неспішно підійшла до місця першої ночіки. А тут і дощ ущух. Заночували на чудовій поляні з видом на гори. Голубе Карпатське небо, туман унизу між хребтами, краплини роси на траві, та квітах-ось що побачили ми, коли витягли свої заспані фізіономії з палаток під відчайдушний крик керівника Сашка "Вставайте бісові діти, їсти пора!!!" А нас чекав Наташин борщик. Що то був за борщик!!! Вдома про такий борщик можна тільки мріяти. Запах стояв такий, що мабуть і місцеві жителі в селі його чули. Наш собака перестав бігати і зачаровано водив носом. Навіть мухи перестали літати і ошаліло зиркали очицями. Дайте хоч понюхати, а краще скуштувати. Але ні! Нікому не дісталося ні краплинки. Все було з"їдено, тарілки витерто хлібом і вилизано. Смакота!!! Поївши,напившись до схочу кави,або чаю на вибір (уявляєте,в поході,виявляється,можна вибрати каву, або чай) група неспішно зібралася і повільно попхалася до мети походу-гори Піп Іван Мармароський. Тут на висоті був організатор, керівник і ідейний "вдохновитель" цієї авантюри Сашко. Маршрут було розроблено таким чином, що основна його частина проходила по гірських стежках. Болота і грязюки майже не було. Чудові краєвиди,струмки з кришталево-чистою водою, вікові дерева, порослі м"яким зеленим мохом камені - ось, що нас чекало. А на ночівку група підійшла до невеличкого озера під самою горою. Викупавшись у холоднющій воді (у мене чуть серце не стало), ми розгорнули намети, славно повечеряли і тільки-тільки взялися за гітару, як тут пішов дощ. Що то був за дощ!!! Лило, як з відра. Блискавка декілька разів ударила, здавалось зовсім рядом. Дівчата присідали і пищали. Хлопці поробили кам"яні морди і зиркали один на одного зляканими очицями. Нам, типу, боятись нічого. Ми і не таке бачили. Восьмеро самих відчайдушних, а може самих наляканих забилися в один з наметів і почали горланити пісні під гітару. Концерт продовжувався до двох годин ночі і супроводжувався дощем і громом з блискавкою. Потім все стихло. Ми комфортно переночували. Ніхто не намок і не замерз до смерті. Зранку нас підняв шалений вітер. Це був той самий вітер, що поламав дерева в деяких містах і селах Івано-Франківської області, та познімав з будівель дахи. Про це потім по телевізору показували. А ми тільки трішки злякалися. Завдяки правильному розташуванню табору. ні один намет не було навіть пошкоджено. Слідуючий день почався з екстріму.Ми вирішили піти в лоб на Піп Іван. Керівник тільки мило посміхнувся, і десь на середині сходження ми зрозуміли чому. Це тобі не на п"ятий поверх вийти. Але ми вийшли. всі вийшли і без втрат!!! А далі по кордону між Україною,та Румунією. Прямо по нейтральній полосі. Ви ходили коли-небудь по нейтральній полосі? Так ото ж. Зліва наші прикордонні стовпи, справа Румунські! А ми на нейтральній полосі. "А на нейтральной полосе цветы. необычайной красоты."
Спустились ми в село під вечір,викупались в чистій гірській річці, сіли в бусик і поїхали до Києва з твердим наміром повернутись сюди ще не один раз. РОБИМО ВИСНОВОК. Правильна організація походу, вірно вибраний маршрут, точно складена розкладка продуктів, майстерність у приготуванні їжі(шеф-повар хорошого ресторану просто песик у порівнянні з Наташею, особливо в умовах походу), чудова компанія, робить туристичний похід навіть в самих складних умовах просто казкою, де кожен учасник отримує масу позитивних емоцій. Такі походи запам"ятовуються на все життя і викликають бажання ходити ще і ще. Тож, якщо у Вас ще є шило в одному місці і Вам не лінь відірвати це місце від телевізора, щоб отримати масу позитива,а не тупої реклами, виходьте на "Шалені мандри". Не пожалкуєте!!!
