Це вже мій другнйи похід у Карпати в компанії клубу "Шалені мандри". Перший був влітку і настільки сподобався, що коли поступив сигнал про похід в жовтні, сумнівів не було ніяких - треба сунути. Погода була сприятлива, компанія набралась напрочуд весела та оптимістична. Були добрі люди з Макарова, Клавдієва, Рівного, а перед самими стартом до нас приєдналась пара молодят Діма і Юля зі Львова. Уявляєте, вчора тільки одружились, святкували, а о 06:00 сіли в машину і поїхали на місце старту походу. Я не уявляляв, але побачив на власні очі. У львів'ян була гітра, у мене губна гармошка, тому похід мав би бути веселим. Так і сталося. Стартували в обід з села Колочавава.
Перший день вирішили зробити таким собі днем адаптації, до того ж не хотілося зразу перенавантажувати молодят. Піднялись на хребет і розбили табір. Треба зазначити, що в цій частині Карпат ходить досить мало туристів, природа гарна і дров у лісі достатньо. Розбили намети, запалили багаття, заходились готувати вечерю і паралельно почали маленький концерт на честь молодят. Було добре! Всі співали, а дехто навіть танцював. Лягли пізно, але встали рано. Ранок зустрів яскравим теплим сонцем, неймовірним крайовидом, туманом у долині і піснями з самого ранку.
Підсушивши від роси намети, поснідавши, поспівавши від душі, рушили до вершини Горб. Досить швидко добрались до вершини і пішли далі по хребту. Після обіду львівські молодята спустились в село аби завтра потрапити на роботу. Ми ж розбили гарний табір прямо на хребті і взялися їсти брусмниці та чорниці, яких в горах було ціле море. Так неквапно ми мандрували далі Пішконею 3 доби. Погода була чудова, ночі хоч і не дуже спекотні, але цілком приємні. Нічні ватри, вранішні тумани, неймовірна краса Карпат в цю пору року робили свою справу - настрій ставав спокійним, природнім, далеким від міського гармидеру.
Неспішні переходи, поля брусниці, яскраве сонце, колоритні пейзажі. На 4 день ми спустились у долину і переїхали до Пилипця, де нас радо зустріли друзі - парапланеристи. Залишивши у них рюкзаки, ми пішли на гору Великий Верх. Набір висоти був більше 1000м. З Великого Верху ми траверсниули по хребту до Гемби і спустились вниз до водоспаду Шипіт. Вечоріло і купатись не хотілось сильно.
У парапланеристів нас вже чекала ватра, ночівля на сіні (не для всіх) і смачна вечеря. Вранці поснідали, попрощалися з добрими господарями, пообіцяли вернутись і поїхали додому. Було дуже добре там і залишились добрі спогади. Мрію ще колись у такій гарній компанії сходити у похід.
